З дощу та під ринву

Коли ти п*ять років у цьому рагу перегортаєшся, то вже через певний час усе це остогидає настільки, шо хочеться вити, ревти, тупотіти ногами, жбурляти склянки, трощити і рвати чужі речі. Не свої. Чужі.

Якби для мене це почалося два роки тому, тоді б сьодня тільки б розгортався інтерес, цікавість, хотілося б шось робити - як тоді. Просто є певна грань. Грань.